Поширені батьківські помилки при профорієнтації дитини

102

Більшість школярів не знають, якій професії хочуть навчатися у майбутньому. Причинами можуть слугувати хибні батьківські способи направити дитину на стежку певної спеціальності.

Проєкція на дитину власних бажань та не реалізованих прагнень

Це — поширена помилка при намаганні зорієнтувати школяра серед безлічі професій, які він може опанувати. До прикладу, тато хотів стати художником, але батьки вважали цей напрямок безперспективним, і він здобув вищу освіту, жодним чином не пов’язану зі спортивною кар’єрою. Тож тепер батько (свідомо чи підсвідомо) хоче зробити зірку футболу з сина.

Добре, якщо дитина має до цього бажання та хист. Якщо ж ні, у майбутньому нащадок може зрозуміти, що йому це зовсім не цікаво, протримається у професії недовго та втратить дорогоцінний час.

Професійна підготовка «з пелюшок»

Ще одна помилка — робити з дитини фахівця певної сфери з дуже юних років. І от чому:

  • Першачок ще не хоче замислюватися про далеке майбутнє.
  • Ви не знаєте, яка професія буде для нього цікавою, коли він закінчить школу.
  • Не зможете вгадати, які посади будуть найбільш гідно оплачуватися.
  • Займатися профорієнтацією дитини шестирічного та навіть десятирічного віку — ризик позбавити її щасливого дитинства й відчуття безтурботності.

Щоденні багатогодинні заняття, а після них — додаткові, різні спортивні чи творчі гуртки виснажують малечу. Через непомірні навантаження діти швидко втомлюються, не мають часу на дозвілля з друзями, усілякі цікаві для дітей справи.

Відвідування багатьох секцій унеможливлює нормальну концентрацію на одній сфері. Після першого такого насиченого року слід вирішити, від чого ліпше відмовитися.

Етапи профорієнтації

Спроби професійно орієнтувати дитину можна за мірою її дорослішання:

  1. До 7 років малеча цікавиться переважно іграми, а до гуртків ходити лише заради спілкування з друзями. Та є й виключення, коли ще у трирічному віці виявляється, що в маленького непосиди музикальний слух чи схильність до малювання. Обов’язково придивляйтеся до талантів малюка, але дійте без тиску.
  2. У 7–8 років проявляється схильність до певних видів діяльності — коли розвивається емоційна сфера. Дитині цього віку можна вперше запропонувати пройти тест на профорієнтацію. З віком результати тестування можуть змінюватися.
  3. 11–13 років — підліткова криза. Дитина може почати шукати себе — і можна запропонувати їй свою допомогу. Може виникнути бажання або займатися чимось дорослим, або повернутися до дитячого захоплення.
  4. 15–17 років. Емоціональна сфера стихає, даючи дитині більше мислити раціонально. Тут вибір професії відбувається не за принципом: «подобається / не подобається», а враховується перспективність та користь діяльності.

Батькам слід не тиснути на дітей, а намагатися говорити з ними про майбутнє. Можна ділитися сумнівами про ті чи інші напрямки, відверто спілкуватися про успіхи та невдачі. Треба разом шукати інформацію про професії та докладно розглядати ті, які викликають зацікавленість у школяра.

Цікаві публікації

Меню