Останнім часом модними освітніми тенденціями стали гейміфікація та ігрове навчання. Обидва методи можна застосовувати у навчальному процесі для забезпечення його ефективності. Та не слід плутати ці поняття.
Що таке гейміфікація?
Гейміфікація — це застосування ігрових принципів до неігрових навчальних об’єктів. Вона використовується задля мотивування певної поведінки учнів, але не означає, що увесь процес навчання базуватиметься на грі. На уроці учні не грають іграшками та не користуються електронними гаджетами, окрім як для відеозв’язку. Гейміфікація — це не завжди міжучнівське змагання із переліком особливих нагород — проте ці елементи також є можливими. Метод потрібен, щоб:
- мотивувати учнів до певної поведінки чи дій;
- додати процесу навчання духу змагань;
- допомогти дітям помітити свій прогрес в опануванні теми.
Приклади гейміфікації — таблиця навчальних успіхів, або заохочення найкращому учню місяця. Насправді навчальний процес, де є система оцінювання, і так є гейміфікованим, бо передбачає конкуренцію. Проте вчитель має додати гру у ті освітні процеси, які її не передбачають.
Суть ігрового навчання
Ігровим називається навчання за допомогою ігор. Йдеться не про звичайні комп’ютерні ігрові додатки, хоча ті, що застосовуються у ігровому навчанні можуть мати схожий дизайн. Але є суттєва перевага: для дітей немає ризику стати залежними від комп’ютерних ігор. Вони дозволяють вивчати велику кількість шкільних предметів.
Метод можна обрати для подання додаткової інформації чи для розвитку певної здібності. Ігрове навчання є актуальним, бо дозволяє:
- подати тему по-новому та закріпити отримані учнями знання;
- розвивати в дітей критичне мислення;
- залучити до процесу навчання дітлахів, які слабо мотивовані;
- зацікавити як тих учнів, котрі навчаються легко, так і тих, в кого часто виникають труднощі зі сприйняттям матеріалу.
Ігри вчать дітей стратегічно мислити, знаходити правильне розв’язання через спроби та помилки. Тож гейміфікація пов’язана з мотивацією дітей через заохочення, а ігрове навчання — з іграми, що мають розвивальну дію. Ці методи є взаємопов’язаними, допомагають довершити програму навчання. Вони ніколи не застосовуються як автономні методи. Їхнє поєднання з традиційними методами навчання пробуджує інтерес до нових знань навіть в тих учнів, котрі зазвичай його не мають.
