Якщо учень нерішучий, значить, його стримують якісь комплекси, страхи, впевненість в тому, що він обов’язково все зробить не те, не так, чим неодмінно викличе роздратування у оточуючих. А тому він виробив тактику самозбереження: краще взагалі ні за що не братися – так буде спокійніше.
Звідки могли з’явитися у нього такі страхи і переконаність, що він «криворукий», «гальмо», «не розуміє»? Напевно, довго і наполегливо закріплювалися в дитині ці думки вдома, в школі, на гуртках, спортивних секціях. Ніхто не стверджує, що робилося це свідомо, навмисно. Однак факт залишається фактом.
Домашнім хочеться, щоб він розумів все на льоту, виконував доручення швидко і правильно.
На гуртках і секціях більша увага приділяється більш талановитим, моторним, спритним, кмітливим і подаючим надії – тим, хто може прославити тренера, керівника, тим, чиї роботи можуть зайняти призове місце на виставках, хто завоює перше місце на змаганнях. Про це не прийнято говорити, але реальність жорстока.
Як довго і наполегливо плекали в дитині непевність у своїх силах, можливостях, талантах, так само довго доведеться переконувати її і в іншому.
Починати потрібно з будинку. Делегуйте учню якомога більше доручень, які він повинен виконати самостійно. Які завдання маються на увазі? Самі звичайні, природні, необхідні. Зателефонуйте і попросіть, наприклад: «Подивися, чи все, на твій погляд, вдома прибрано – сьогодні ввечері прийдуть гості». Або: «Оформи, будь ласка, квитанцію на комунальні послуги: запиши показники лічильників на світло, гарячу і холодну воду і оплати – якщо прострочена, доведеться платити пеню». «Сьогодні затримаємося після роботи – приготуй, будь ласка, на свій (!) розсуд що-небудь всім на вечерю».
Так як дитина довгий час була усунута від всіх зобов’язань, то, не виключено, вона буде відчувати боязкість, намагатися знайти слушний привід, щоб знову залишитися в стороні. Не піддавайтеся і не здавайтеся. Якщо не знає як, і де, і що робити – підкажіть за тим же телефоном, дайте короткий, але зрозумілий інструктаж і висловіть впевненість в тому, що у неї все неодмінно вийде.
Якщо на додаткових заняттях, гуртках тренер, педагог, керівник на неї майже не звертає уваги, можливо, варто змінити місце занять, знайти таке, де час, сили і знання будуть вкладати в кожну дитину.
Неможливо самостійно підтягти якийсь навчальний предмет і вона через це комплексує, боїться йти в школу? Можливо, успішно освоювати предмет заважають прогалини в знаннях. Значить, допоможіть дитині ліквідувати їх, а далі вона впорається сама. Влаштуйте її на відповідні курси.
Придумайте допомогу бабусі з дідусем. Наприклад, ходити в магазин і купувати їм продукти або газети, журнали. Вони самі в силах це робити? Нічого, нехай трохи відпочинуть, зате у дитини буде рости почуття відповідальності за них, бажання оберігати, допомагати.
Прекрасно, якщо літні канікули учень проведе діяльно. Хоче наворочений самокат? Відмінно. Купив газету з оголошеннями про роботу, знайшов підходяще за віком і вмінням, порадився з батьками про прийнятність і безпеку (це обов’язково, не пускайте на самоплив дане питання!) – і вперед. Роздавай рекламні проспекти, працюй листоношею, пиши комп’ютерні програми, створюй сайти, прибирай приміщення, працюй екскурсоводом і т.д.
Хоче, припустимо, ремонтувати комп’ютери, але для такої роботи поки що недостатньо знань, умінь, навичок? Або бажає бути перекладачем? Екскурсоводом під час літніх канікул? Бажання втілити мрію в життя змусить його знайти курси, де цьому навчають. Тобто дитина починає самостійно приймати конструктивні рішення.
Дитина дуже любить своє місто, край? Можна взяти участь в озелененні його, благоустрій.
Якщо подбати і заздалегідь домовитися з відповідними організаціями, можна влітку брати участь в археологічних розкопках, влаштуватися помічником в наукову експедицію і т.д.
Закінчуються канікули, потрібно підготуватися до школи? Нехай сам перевірить, чи всі необхідні підручники взяті в шкільній бібліотеці. Якісь потрібно купити? Нехай купить, а також і робочі зошити до них. Нехай проконтролює, чи канцелярське приладдя має, чи є щоденник, чисті зошити в клітку і лінійку.
Також приготувати і шкільний одяг і взуття, не забути про уроки фізкультури – шорти, футболка, спортивний костюм і відповідне взуття.
Лякає дитини і впевненість в тому, що вступати можна і потрібно тільки правильно, інші варіанти неможливі, неприйнятні, карані. Але чи всі і завжди роблять правильний вибір, не припускаються помилок? Звичайно, ні. Повторюйте улюбленому чаду, що промахи, прорахунки трапляються у кожного. До цього, природно, прагнути не потрібно, але і панікувати не варто. Важливо позитивно ставитися до всього, що відбувається в житті, робити уроки, не опускати руки і не вважати себе хронічним невдахою, а шукати вихід як виправити ситуацію і все-таки виконати необхідну роботу.
Все, що дитина в змозі зробити сама – нехай робить. Попросить ради – підкажіть, поясніть. Але жити (а життя – це постійний вибір і діяльність) за дитину не треба.
