Якщо дитина скромна – радіти цьому чи намагатися змінити її характер? Таке питання турбує чимало батьків, особливо хлопчиків.
Давайте придивимося до скромної дитини. Яка вона? Як поводиться?
Такі діти зазвичай дуже відповідальні, виконавчі, акуратні. У той же час вони тонко відчувають ставлення до них, радіють похвалі і болісно сприймають критику. Переживають з приводу будь-якого зауваження. Намагаються в міру своїх сил, можливостей і здібностей виконувати домашні завдання, зразково поводяться в школі.
Хіба все це погано? Можливо й ні, якщо тільки за скромністю не ховається, наприклад, майстерно прихована невпевненість в собі. У цьому випадку дитині обов’язково потрібно допомогти. Як?
Придивіться до стилю спілкування в сім’ї, особливо з дитиною. Можливо, присутні авторитарні стосунки, при яких думка якогось одного члена сім’ї безапеляційно сприймається іншими як єдина правильна і не терпить заперечень або варіантів. Дитина звикає жити за чужою вказівкою, бути тихим, покірним виконавцем. Адже так у неї буде менше неприємностей.
Постарайтеся змінити ставлення в сім’ї, в тому числі і до дитини. Більше радьтеся, спілкуйтеся, припиняйте спроби все за всіх вирішити і зробити – більше обов’язків делегуйте всім членам сім’ї.
Разом відвідуйте театри, кіно, виставки і обговорюйте їх. Гуляйте, катайтеся на лижах, санках, роликах, самокатах, велосипедах.
Доручіть дитині придумати і розробити цікавий для всієї родини відпочинок у вихідні, причому з обґрунтуванням, цікавими пропозиціями. Нехай допомагає платити за квартиру, телефон, ходить в магазин, попередньо склавши розумний список необхідних продуктів. Запропонуйте самостійно підібрати реально існуючі гуртки, курси додаткової освіти, спортивні секції, на які він буде ходити, нехай складе розклад їх відвідувань. Спланує свій режим на кожен день.
Нехай дитина відчує, що вона самостійна, цікава, розумна людина. Всіляко підвищуйте її самооцінку, заохочуйте ініціативність. Забудьте слова «Знову у тебе нічого не вийшло!», «Ну і недотепа ти!».
У скромних дітей просто патологічний страх перед конфліктною ситуацією. Її вони сприймають як особисту загрозу, спробу обмежити їх інтереси. Спробуйте прорепетирувати з дитиною найпоширеніші конфлікти – нехай вона знає варіанти компромісного виходу з неприємної ситуації. Наприклад, не вивчив параграф (або погано це зробив), і вчителька почала лаяти його. Як він може вчинити, щоб не дати цій ситуації і далі розвиватися? Напевно, пояснити, чому так сталося (погано себе почував, пізно повернувся зі змагань і т.д.), пообіцяти все виконати і розповісти вчителю в зручний для останнього час. Конфлікт буде вичерпано, педагог заспокоїться і не буде далі розвивати тему «Яка дитина погана і як він, учитель, з такими дітьми щодня мучиться».
Потрібно вчити дитину справлятися з конфліктом. Адже життя складається не тільки з приємних подарунків, милих сюрпризів, та й люди зустрічаються різні, і деякі з них взагалі ніколи нічим задоволені не бувають. Але це ще не привід для глибоких переживань з приводу своєї недосконалості. Дитина тут ні до чого.
Існують спеціальні тренінги, спрямовані на подолання хворобливої незручності. Проводяться і заняття, що ставлять собі за мету зробити дитину впевненим в собі при публічних виступах (наприклад, «Мистецтво спілкування» і т.д.).
Відмінною практикою будуть і заняття в театральній студії: невимушене спілкування, творчий колектив, постійні виступи.
Любіть свою дитину, хваліть (якщо заслуговує), створюйте ситуації успіху, тому що саме досвід успішності зміцнює віру в себе.
